ЦИРК » Рецепція і семіотика

ЦИРК » Рецепція і семіотика. ЦИРК

Цирк – мистецтво акробатики, еквілібристики, гімнастики, пантоміми, жонглювання, фокусів, клоунади, музичної ексцентрики, кінної їзди, дресирування тварин.

Цирк – мистецтво акробатики, еквілібристики, гімнастики, пантоміми, жонглювання, фокусів, клоунади, музичної ексцентрики, кінної їзди, дресирування тварин.

Цирк задає естетиці одну з найскладніших загадок: що це за мистецтво? У чому його специфіка? Та й мистецтво це? А може бути, лише видовище? Деякі дослідники вважають, що ексцентрика – форма цирку і без неї він неможливий. Проте невірно визначати природу цирку за його формою. Адже ніхто не задовольниться визначенням поезії як римованих рядків. Важливо знайти специфіку змісту цирку, а для цього задумаємося над метою циркової вистави.

Перше, що кидається в очі при спробі виявити специфіку цирку, – це його «безцільність», відсутність скільки прямого практичного значення виконуваних номерів. Чи, наприклад, сенс вчити лева стрибати через вогненне кільце? Кому потрібна собачка, слухняно гавкаюча стільки разів, скільки того вимагає цифра, намальована дресирувальником на дошці? Адже лев ніколи не стане пожежником, а собака – математиком.

Шлях до розуміння природи цирку в принципі знайдений естетикою при розробці теорії прикладного мистецтва. Адже ще раніше цирку народилася і існує понині настільки ж «даремна» діяльність, як і навчання собачки робити сальто-мортале. Це виготовлення прикрас. І справді, яке практичне значення мають намиста або браслет? Здавалося б, робота ювеліра марна. Він граніт алмаз, змушує його виблискувати. Але діамант не просто виблискує, він виражає силу і владу людини над природою. Якщо навіть самий твердий у світі мінерал – алмаз – людина здатна огранити, то він вільно володіє всім царством мінералів і немає такого каменю, який не був би підкорений людиною. «Марне» заняття ювеліра має глибокий сенс і підстава: створені ним цінності сприймаються як прекрасні.

Мистецтво цирку – теж у відомому сенсі мистецтво ювеліра. Цирковий артист – ювелір не тільки тому, що від нього вимагається таке ж майстерність, така ж точність і філігранність в роботі, але й тому, що за самим своїм змістом та значенням його робота схожа з роботою людини, шліфуючого алмаз. Дресирувальник підкоряє своїй волі царя звірів і наочно розкриває цим безмежну владу людини над усім царством тварин. У його роботі в самому наочному, відчутному і переконливому вигляді виступає вільне і повне володіння світом живої природи. Якщо людина здатна змусити царя звірів, подолавши вікові інстинкти, стрибати через вогонь, значить, будь-яка тварина буде підкорятися і служити людині. Якщо можна навчити собаку робити сальто-мортале, то тим більше можна змусити її охороняти будинок або стадо, допомагати полювати. Той же принцип лежить і в роботі акробата, який своїм запаморочливим польотом розкриває вільне володіння людини пюEстором, пластикою свого тіла, почуттям рівноваги і т. д. Артист цирку вирішує як би надзадачу, він знаходить в речі її сверхмеру і творить за законом ексцентричності. Якщо прекрасне – явище, яким людина вільно володіє, піднесене – явище, яким людина поки вільно не володіє, то ексцентричне – сфера віртуозно-вільного володіння важко освоюваним предметом.

Ексцентричність в цирку не просто форма, а особливе художнє зміст, що розкриває всю владу людини і над тваринами, і над простором, і над своїм власним тілом, і над своїми почуттями, тобто безмежну владу над усім світом.

Марко Поло, венеціанський мандрівник XIII в. розповідав, як владика Китаю Кублай вигнав фокусників і акробатів зі своєї країни. Їх було так багато і вони так добре володіли своєю зброєю, що, перейшовши через багато гори і пустелі, завоювали далекі країни. Пояснити таку поширеність циркового мистецтва можна тільки його життєвою необхідністю.

Вирішити надзавдання – перемогти простір, виказати владу над тваринним світом, над своїм тілом – ще недостатньо, щоб виник цирковий номер. Спортсмен, що демонструє рекордні досягнення, теж вирішує надзавдання, але, навіть якщо він буде це робити на арені, він не стане від цього артистом. Артист цирку не тільки домагається майже надприродних результатів, а й створює образ людини, вирішального надзавдання, створює художній твір завдяки ритмічної і композиційної організації номера, продуманому чергуванню трюків, артистичному спілкуванню з партнером. Тільки знайшовши образну силу, трюк стає художньо виразним. Цирк – місце подолання реальної небезпеки. Через реальну прірву летить гімнаст на хитною трапеції. Безумовність труднощів, перемога над страхом, над неможливістю, вже позбавленої смертельного результату, – в цьому суть цирку і його відмінність від театру. Цирк відрізняється від театру всамделишние (піднімаються справжні тяжкості, долаються реальні перешкоди). Але у сцени і арени є і спільне – образність, артистизм.

Цирк – це не рекордсменство, а образ людини, що демонструє свої вищі можливості, вирішального надзавдання, що творить у відповідності зі надзавданням.

Incoming search terms:

  • семіотика цирка

_0.31MB/0.00472 sec