Дог

Дог-фрізбі

Дог-фрізбі, напевно, один з найпопулярніших собачих видів спорту після аджилити. Ви кидаєте тарілку, собака вам її приносить. Ось, мабуть, і все що потрібно вміти.

Більше 50-ти років тому студенти Єльського університету замість м’ячиків стали перекидатися круглими бляшаними формами, в яких випікав пироги кондитер на прізвище Фрісбі. Нове захоплення сподобалося, прижилося, а на зміну бляшаним формам прийшли пластикові літаючі тарілки.

Першим спортсменом в дог-фризбі став уіппет Ешлі. 4 серпня 1974 на стадіоні в Лос Анджелесі, в перерві бейсбольного матчу на поле вийшов Алекс Стейн з Ешлі і став кидати собаці літаючу тарілку. Подання зайняло 8 хвилин і було перервано через арешт Стейна за несанкціоноване виступ.

Але навіть за такий короткий час новий вид спорту встиг зацікавити власників собак. Бізнесмен Ірв Ландер вніс заставу за Стейна і став просувати дог-фрізбі. Зараз кубок Ландера заповітна і бажана мрія будь-якого фрізбіста.

Змагання з фризбі – одні з найдемократичніших. Для фризбі не потрібно навіть спеціальної траси, як у аджилити або флайбол. Тут не потрібно пред’являти родовід, ніхто не стане оцінювати прикус або екстер’єр собаки. Та й взагалі, сказати який породі це заняття більше підходить, – важко.

Наприклад, лабрадори, які вважаються важкими собаками, показують дуже пристойні результати. А один з найталановитіших столичних гравців в дог-фризбі – метис Марті Мак Флай. Невеликі декоративні собаки теж займаються фрізбі.

Тарілки, до речі, випускають двох розмірів – звичайні і для маленьких порід.

В принципі, займатися дог-фризбі можна вже з цуценятами. На деяких закордонних змаганнях є навіть окрема номінація для малюків – щенки там ганяються нема за що летять, а за що котяться дисками. Тільки якщо щеня якоїсь великої, важкої породи – краще почекати поки у нього сформуються зв’язки, інакше можливі травми.

І ще, граючи в перетягування тарілки (коли тільки привчають до цієї іграшці), є ризик вивернути собаці щелепу або зіпсувати прикус. Потрібно або дуже акуратно грати, або знову ж почекати, поки пес підросте.

Ну а насамперед потрібно купити правильну іграшку. Звичайно, собака буде з азартом носитися і за звичайною, “людської” тарілкою. Однак через жорстку пластмаси у пса з часом можуть сточиться зуби.

Тому давно вже випускають спеціальні тарілочки – більш м’які, міцні, та ще особливої??форми, щоб собаці було легко не тільки зловити тарілку на льоту, але й підняти із землі.

Змагання складаються з двох турів: міні-дистанція і фристайл. У міні-дистанції собака повинна зловити тарілку на максимальній відстані від господаря, при цьому не дати їй впасти на землю. Якщо собака ловить тарілку в стрибку, коли всі 4 лапи відриваються від землі, то нараховується додатковий бал.

Мінімальн8й вік, з якого собака допускається до змагань, 12 місяців. Допустимі будь-які види літаючих дисків. На змаганнях собака біс повідка і нашийника.

Любителі цього виду спорту говорять, що собака готова душу віддати за можливість ще і ще раз погнатися за улюбленою тарілкою. Ще б, адже тарілка летить повільніше, ніж м’яч, траєкторія її польоту більш хитромудра – значить тарілка швидше нагадує собаці її видобуток, яку потрібно зловити.

І, головне, гра з коханим господарем – це цікаво, а активна гра – цікаво подвійно!

_0.31MB/0.00398 sec