Графоманія не лікується

Графоманія не лікується – Сміттєві їжачки або як навчити дитину читати по-англійськи Графоманія не лікується

Сміттєві їжачки або як навчити дитину читати по-англійськи May 13th, 2013

Навчитися говорити російською складніше, ніж по-англійськи. У російській слова довші, та ще ці зменшувальні суфікси. Коли всі американські діти навколо радісно кричали односкладові «ball» або «dog», мій син страждав над «ма-чик» або того гірше «со-бач-ка». Але всі ці труднощі з лишком окупаються, коли дитина пере ходить до читання. У російській в 90% випадків, що чуєш, то й пишеш, так що як тільки дитина вивчив букви і зрозумів як складати їх у склади, далі залишається тільки навчитися читати «побіжно».

А англійці відзначилися: у них вимову і написання слів як взагалі з різних мов. Слова можуть писатися зовсім однаково, а вимовлятися по-різному, зате слова звучать однаково при листі взагалі один на одного можуть бути не схожі. Запам’ятати всі можливі правила, а потім виключення з них, як роблять дорослі – просто не реально в п’ятирічному віці. Тому придумали таку методику. До кожної букви приписали певний звук «за замовчуванням» і змусили дитину вивчити. За цією методикою з «know» замість «ноу» виходить щось на зразок «кноув». Що не дивно, тому що в англійському половина слів містять букви, які писати треба, а читати ні. Борються з цією бідою просто – поширені слова, які пишуться чорти-як, заучують напам’ять, і потихеньку розбирають до них правила (типу якщо «k» йде першою в слові і перед приголосної, то її вимовляти не треба).

Паралельно з читанням за тим же принципом навчають ще й письму. Спочатку про орфографію не особливо піклуються. «I love ice cream» у сина може виглядати як «I lov is crim», і його за це ще й похвалять. Каліграфія теж мало кого хвилює, всі букви криво і навскіс, але все одно молодець.

В цілому синові дуже допомагає, що він читає ще й по-російськи. Уміння розбивати на склади в школі вважається «просунутим», тому що більшість слів діти просто заучують. А син часто справляється і з тими, які бачить вперше. Ще раз повторю, що заучують не по дурості, а тому що читання по складах не особливо на першому етапі допомагає, більшість слів і так односкладові. У нас просто несподіваний такий бонус від двомовності вийшов.

Дітям у школі на будинок видають цілі листи слів, які треба зазубрити. До кінця першого року дитина повинна знати напам’ять щось близько 200 штук. Ось тільки в книжках-то пишуть все підряд, а не те, що в школі вивчили. І тут американці (а може це англійці перші були, не знаю) зробили хід конем – стали писати спеціальні дитячі книжки, в яких є тільки ті слова, які діти можуть прочитати. Причому книжки ці ще й варіюються по рівнях, тобто лексикон і складність побудови речень поступово збільшуються. Градація у всіх своя. У магазинах зазвичай продаються рівні від 1 до 4. А в школі у нас розгорнута шкала – від самого простого А до найскладнішого, здається

_0.31MB/0.00773 sec